Згідно з останніми даними УВКБ ООН, військове вторгнення Росії в Україну змусило понад 7,2 мільйона громадян України покинути свої домівки та виїхати з країни. З них 4 мільйони звернулися за схемами тимчасового захисту в державах перебування. У Румунії Генеральною Інспекцією з Імміграції зареєстровано 82 647 українців. З них понад 45% – діти.
Сім’ї біженців у Румунії, особливо з дітьми, потребують допомоги. Їм потрібен притулок, правильна та актуальна інформація для доступу до освіти та роботи. Їм потрібен реальний шанс.
- EduCare — це проект Edupedu.ro у партнерстві з Bosch Romania Foundation, який надає правильну інформацію та дані в галузі освіти, які отримані з офіційних, перевірених і, перш за все, корисних джерел. Цей освітньо-інформаційний центр підтримки біженців також міститиме інформацію про діяльність та ініціативи організацій чи установ. Голос громади також буде почутий, адже взаємодія з біженцями з України має бути реальною та природною.
Скільки дітей потребують підтримки
Йдеться про 39 434 дитини. З початку гуманітарної кризи в Румунії виявлено 4 278 дітей, які перебувають під опікою соціальних служб в Україні, з яких 210 дітей наразі перебувають у системі спеціального захисту в Румунії, повідомляє Національне управління захисту дітей.
Серед дітей, які звернулися за тимчасовим захистом румунської держави, більшість дітей дошкільного віку та початкової освіти – понад 11 000, потім йде вікова група, що відповідає гімназії, тобто V-VIII класи з понад 3 500 дітьми та понад 2 400 також зареєстровано старшокласників, згідно з даними, наданими Edupedu.ro Генеральною інспекцією з імміграції.
- 0-5 років 5 748
- 6-10 років 5 770
- 11-14 років 3 581
- 15-18 років 2 446
- 19-22 років 1 338
Статус тимчасового захисту забезпечує переміщеним особам з України безкоштовний доступ до медичних послуг, соціальних послуг, житла, внутрішнього транспорту та одноразової допомоги на найнеобхідніше.
Проте, слід зазначити, що ці дані не відображають кількість осіб, які зареєструвалися для отримання тимчасового захисту, але ще не отримали цей статус, або кількість осіб, які взагалі не зареєструвалися для отримання тимчасового захисту. Тому дані можуть охоплювати не всіх людей, які виїхали з України з початку російського вторгнення. Це означає, що ще більше дітей потенційно опинилися в цій ситуації, коли їм доводиться продовжувати навчання та розвивати свою освіту в умовах, коли вони покинули свої домівки, частину сім’ї, однолітків, вчителів і вчителів, школи та весь свій всесвіт.
Деякі з цих дітей відвідують школи в Румунії. Міністерство освіти має централізовані дані, згідно з якими через тиждень після початку навчання у школі зареєстровано 4 031 дитину, що становить лише 10% від загальної кількості українських дітей, зареєстрованих у Румунії. З них 1 255 дошкільнят та 2 776 учнів. Детально про процедуру, за якою батьки можуть записати своїх дітей до школи чи дитячого садка в Румунії, можна тут.
Інші 9 з 10 дітей у Румунії, швидше за все, контактують зі своїми школами та вчителями в Україні, продовжуючи онлайн-навчання на платформі, запущеній київською владою. З найважливішою інформацією Міністерства освіти України для учнів та студентів можна ознайомитись тут.
На початку кризового періоду екстрені послуги надавалися, в основному через залучення гуманітарних організацій. Коли діти-біженці починають навчатися в новому місці, лише тоді починається справжня робота для органів влади та для установ, які хочуть їх підтримувати: вони повинні адаптуватися до різних академічних очікувань, вивчити нову мову, створити соціальну ідентичність, відповідно до останніх рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Це привертає увагу, виходячи з попереднього міжнародного досвіду, що труднощі біженців посилюються, коли вони відокремлені в бідних районах із неблагополучними школами.
Румунія, як і для більшість країн-сусідів України, вперше стикається з хвилею біженців такого масштабу. Це ускладнює пошук зв’язних відповідей на основі досвіду. Це момент, коли ми повинні їхати в інші країни, деякі з яких мають більше досвіду, звертатися до інших організацій та установ, які успішно пройшли через такі ситуації.
Які потреби сімей біженців
З травня 2022 року до кінця серпня 2022 року Агентство ООН у справах біженців – УВКБ ООН – збирало дані в опитуванні, в якому взяли участь 23054 громадян України. У Румунії було 2 773 відповідей, 12% від загальної кількості учасників. 86% респондентів були жінками, а 80% розлучилися з одним або кількома членами сім’ї. Біженці, які взяли участь в опитуванні, переважно з Одещини, Харківщини та Києва. 17% респондентів спочатку були переселенцями в Україні, після чого війна їх змусила покинути країну. Що стосується документів, то 25% не мали закордонного біометричного паспорта.
Рівень освіти біженців, які беруть участь у опитуванні, має таку структуру: вища освіта 47%, професійно-технічна освіта 27%, середня освіта 21%. Перед тим, як залишити свою країну, 73% тих, хто знайшов притулок в іншій країні, включаючи Румунію, і хто відгукнувся на цю ініціативу, були працевлаштовані. Лише 12% були пенсіонерами, а 8% домогосподарками. Найбільше людей працювало в освіті (12%) і торгівлі (12%), потім йдуть охорона здоров’я (6%), HoReCa (4%), будівництво (4%), гірничодобувна промисловість (3%), косметологія (3 %), соціальні послуги (3%), державне управління (3%).
Двоє з трьох біженців (63%) вказали, що планують найближчим часом залишитися в країні перебування. Їхні причини – безпека, родинні зв’язки та працевлаштування. Лише 13% повідомили, що планують повернутися в Україну найближчим часом, але дві третини з них не впевнені, коли вони це зроблять.
Тому дуже важливо, щоб потреби цих сімей були задоволені, і однією з найбільших є потреба у легкому доступі до важливої інформації. Це ж опитування показує, що найбільшою потребою є пошук фінансової підтримки (58%), потім – пошук роботи (39%), адекватного медичного обслуговування (32%), з’ясування правового статусу у відповідній країні (27%), житла (26%) і страхування освіти (21%).
Директор Директорату з питань Освіти ОЕСР Андреас Шлейхер, відомий науковець і дослідник у сфері освіти, проливає світло на те, що на практиці для дитини-біженця може означати хороша школа та вчителі, які слухають і виховують їхні потреби, бажання та виявляють навички.
«У 1954 році Сполучені Штати відкрили свої кордони для біженців із Сирії. Стів Джобс, став одним із найкреативніших підприємців у світі, здійснивши революцію в індустрії від персональних комп’ютерів і анімаційних фільмів до мобільних телефонів і цифрових публікацій. Це все стало можливим завдяки тому, що приймаюча країна надала йому школу та вчителів, які допомогли йому розвинути свій потенціал», – пише Шлейхер.
Redacția
